Із 2022 року характеристика військових як супергероїв стала ключовим елементом стратегічного наративу, і її значущість залишається високою навіть у 2024 році. Для рідних ті, хто йде до війська, є героями за замовчуванням. Уявлення про надзвичайні здібності бійців підсилюють історії про їхні дії під час контрнаступів. Хоча таких історій менше, ніж описів буденної роботи на позиціях, вони мають значний емоційний вплив.
Збройні Сили України (ЗСУ) вийшли за межі своєї інституційної ідентичності та стали уособленням військових у цілому. Саме ЗСУ отримують найбільше фінансової підтримки, подяк від населення та довіри під час відправлення рідних на фронт. Для багатьох українців ЗСУ — це абстрактна сила, що існує “десь далеко”, а не спільнота людей, об’єднаних почуттям обов’язку.
Ключові джерела поширення суджень про військових
Найбільше згадок припадає на класичні фронтові спеціальності: стрільців, кулеметників, навідників. Технологічні фахівці, як-от оператори дронів, залишаються менш помітними. Військові медики та небойові спеціальності також перебувають поза основною увагою. Соціальні мережі активно висвітлюють командирів, які проявляють себе як відповідальні менеджери, особливо на низовому рівні. Водночас деякі “верхи” все ще асоціюються з радянськими практиками, як-от сумнозвісні накази про шикування.
Образ військових у соцмережах часто контрастує з реальними проблемами, такими як середній вік армії, дефіцит бойових кадрів та труднощі з управлінням. Цивільні рідко пишуть про ці виклики, а самі військові остерігаються порушувати такі теми публічно.
Цивільні користувачі частіше пов’язують військових із втратами та ризиками, ніж самі військові. Жінки удвічі частіше пишуть про ці аспекти, ніж чоловіки.
Територіальні центри комплектування (ТЦК) сприймаються негативно як цивільними, так і військовими через факти корупції та неналежну підготовку мобілізованих. У громадській думці ТЦК відокремлюються від ЗСУ. Громадяни мало знають про процес підготовки бійців, що сприяє поширенню страхів та стереотипів. Добровільна мобілізація стає менш помітною.
У дописах військових переважає акцент на побутових умовах і повсякденних проблемах, тоді як героїчні розповіді зустрічаються рідко.
Українці отримали можливість побачити багатогранність військових, включаючи їхні проблеми та слабкості. Однак доступ до такого контенту мають переважно люди, які безпосередньо взаємодіють із військовими чи підтримують їх.
Було проаналізовано масив із 47 632 публікацій проукраїнського сегменту соціальних мереж за 24.02.2022–15.11.2024 щодо українських військових. Для аналізу відібрали 1500 випадкових повідомлень, з яких 883 виявилися релевантними. Дослідження включало динаміку змін характеристик і якісний аналіз наративів соцмереж, створений на основі даних CAT-UA. Основні наративи, поширені у 2022–2024 роках, стали основою для характеристики українських військових.