Навіть найуспішніші спростування фактчекерів поширюються зазвичай гірше, ніж брехня. Однак це компенсується їхнім усвідомленням комплексності інформаційних загроз.
Дослідження «Дискурс щодо фейків і дезінформації в українському медіапросторі», підготовлене ГО «CAT-UA: Communication Analysis Team – Ukraine» на замовлення Netzwerk für Osteuropa-Berichterstattung e.V. (n-ost).
- З початком війни медіасистема України сконцентрувалася на протидії перш за все російській дезінформації, і в другу чергу – внутрішній.
- Абсолютна більшість внутрішніх українських фейків у цей час також повʼязана з війною.
- Найбільше загроза російської дезінформації озвучувалася на початку війни, а потім поступово зникала з порядку денного.
- Державні спікери найбільше зробили для просування цього дискурсу.
- Поради щодо протидії фейкам і дезінформації найчастіше були дуже загальними, держоргани закликали користуватися лише офіційними джерелами.
- Загалом комунікація в медіа щодо дезінформації була набагато більше контрольована державою, ніж у соцмережах.
- У соцмережах порівняно помітніші спростування внутрішніх українських фейків та робота проросійських пропагандистів.
- Для українців одними з найнебезпечніших видаються фейки, що поширюються на окуповані території.
- Серед попереджень про фейки найбільше уваги було приділено очікуваному «глибокому фейку» з нібито відеозаявою Зеленського про капітуляцію.
- Окрім нього, є ще декілька «топ-фейків» роспропаганди, які намагалися спростувати всі.
- Разом з традиційними медіа, Фейсбук є важливою платформою поширення викриттів. Інші соцмережі відстають.
- В Україні сформована диверсифікована мережа борців з дезінформацією.
- Нескоординованість роботи фактчекерів має як негативні, так і позитивні наслідки.
- Навіть у випадку найуспішніших кейсів спростувань, їхнє поширення зазвичай менше за поширення брехні, і не завжди охоплює цільову авдиторію фейків.
- Однак це компенсується іншими перевагами, перш за все розумінням комплексності інформаційних загроз.